Крім економії коштів, точний розрахунок дозволяє краще спланувати бюджет і придбати оптимальний обсяг матеріалів.

При цьому універсальної норми не існує. На фактичне споживання впливають тип поверхні, її підготовка, інструмент нанесення, кількість шарів і навіть умови виконання робіт. Саме тому значення, зазначене виробником у технічному описі, слід розглядати як орієнтир, а остаточний результат залежить від конкретного об’єкта.

У цьому матеріалі розглянемо, як визначити витрату фарби, правильно розрахувати площу поверхні, порівняти витрати для різних типів фарб і основ, а також уникнути перевитрати матеріалу.

Багато виробників вказують на упаковці орієнтовну покриваність, наприклад 8–12 м² на літр або 100–150 мл на 1 м². Такі показники отримують під час випробувань у лабораторних умовах на підготовлених поверхнях.

На практиці фактичне споживання може відрізнятися як у менший, так і в більший бік. Якщо розібратися, від чого залежить витрата фарби, стане зрозуміло, чому дві однакові кімнати можуть потребувати різної кількості матеріалу.

Найважливішими факторами є:

• тип лакофарбового матеріалу;
• укривність фарби;
• пористість та поглинальна здатність поверхні;
• якість підготовки основи;
• використання ґрунтовки;
• колір існуючого покриття;
• кількість шарів;
• спосіб нанесення;
• температура та вологість під час виконання робіт.

Наприклад, нова цементна штукатурка активно вбирає вологу, тому на неї знадобиться більше матеріалу, ніж на вже пофарбовану гладку поверхню. Світла фарба, нанесена поверх темного кольору, також часто потребує додаткового шару.

Обраний інструмент також впливає на кінцеву витрату матеріалу.

Під час фарбування великих площ найчастіше використовують валик із відповідною довжиною ворсу, а пензель залишають для важкодоступних місць і декоративних елементів.

Перед покупкою фарби важливо визначити площу поверхні, яку потрібно пофарбувати. Саме від цього показника залежать точність розрахунків і кількість матеріалу.

Щоб правильно розрахувати площу фарбування, достатньо виконати кілька кроків.

Припустимо, потрібно пофарбувати кімнату зі стінами загальною площею 42 м². Заплановано нанесення двох шарів, а фарба має покриваність 10 м²/л.

Наведені значення допоможуть швидко зорієнтуватися, скільки матеріалу може знадобитися за умови середньої покриваності 10 м²/л.

Після визначення площі можна перейти до остаточного розрахунку. Найзручніше використовувати універсальну формулу:

Наприклад:

• площа — 65 м²;
• два шари;
• покриваність — 11 м²/л.

65 × 2 = 130 м²

130 ÷ 11 = 11,8 л

У такому випадку доцільно придбати 12–13 літрів фарби залежно від доступного фасування продукції.

У більшості випадків фарбу варто купувати з невеликим запасом. Резерв допомагає компенсувати:

• нерівномірне поглинання поверхні;
• локальні підфарбовування після завершення робіт;
• можливі втрати під час нанесення;
• особливості складних ділянок, кутів і стиків.

Якщо фарба тонується у складний або індивідуальний колір, запас стає ще важливішим. Навіть за повторного тонування отримати абсолютно однаковий відтінок може бути складніше через технологічні особливості виробництва.

Одним із головних чинників, які впливають на кількість матеріалу, є тип фарби. Кожен вид має власний склад, рівень покривної здатності, густину та рекомендовану товщину шару.

Перед розрахунком важливо ознайомитися з технічними характеристиками конкретного продукту, а не орієнтуватися лише на середні показники.

* Значення є орієнтовними та можуть відрізнятися залежно від конкретного продукту, типу поверхні й способу нанесення.

Витрата акрилової фарби зазвичай становить 8–12 м² на один літр при нанесенні в один шар. Такі матеріали добре поєднують високу покривну здатність, стійкість до механічних навантажень і простоту нанесення.

Акрилові фарби застосовують для фарбування:

• стін;
• стель;
• фасадів;
• мінеральних поверхонь;
• деревини після відповідної підготовки.

На гладкій заґрунтованій поверхні витрата, як правило, наближається до верхньої межі покриваності.

Витрата латексної фарби також перебуває в межах 8–12 м²/л. Багато сучасних складів мають підвищену стійкість до вологого прибирання та стирання.

Їх часто використовують у кухнях, коридорах, дитячих кімнатах та інших приміщеннях, де покриття регулярно піддається очищенню. Завдяки високій еластичності такі фарби забезпечують рівномірне покриття навіть на великих площах.

Витрата водоемульсійної фарби зазвичай становить 7–11 м²/л. Остаточне значення значною мірою залежить від поглинальної здатності поверхні та ступеня її підготовки.

Такі фарби найчастіше використовують для:

• стель;
• житлових кімнат;
• офісних приміщень;
• поверхонь із нормальним рівнем вологості.

Якщо основа раніше не фарбувалася, доцільно попередньо використати ґрунтовку.

Сучасні вододисперсійні матеріали широко застосовуються як для житлових, так і для громадських приміщень. Витрата вододисперсійної фарби зазвичай становить 7–12 м²/л, проте для пористих поверхонь показник може бути нижчим.

Під час зовнішніх робіт умови експлуатації суттєво відрізняються від інтер’єрних, тому витрата фасадної фарби зазвичай становить 5–9 м²/л на один шар.

Фактичне споживання залежить від:

• матеріалу фасаду;
• ступеня його зношення;
• пористості;
• погодних умов;
• способу нанесення.

Для нових або сильно поглинальних поверхонь виробники часто рекомендують попереднє ґрунтування. Воно допомагає отримати рівномірніше покриття та оптимізувати витрату матеріалу.

Навіть найякісніша фарба може демонструвати різну покриваність на різних основах. Одні поверхні практично не вбирають матеріал, тоді як інші активно поглинають вологу, через що перший шар фактично виконує роль просочення.

* Значення є орієнтовними й можуть відрізнятися залежно від конкретної фарби та стану поверхні.

Перед початком робіт варто оцінити стан основи. Якщо поверхня крейдує, обсипається або має нерівномірне поглинання, спочатку необхідно усунути ці недоліки.

Для більшості мінеральних поверхонь ефективною буде така схема:

• 01.Ремонт тріщин і дефектів.
• 02.Шліфування за потреби.
• 03.Очищення від пилу та забруднень.
• 04.Нанесення ґрунтовки.
• 05.Фарбування у два шари.

Такий підхід забезпечує якісний зовнішній вигляд покриття та допомагає наблизити фактичну витрату до показників, зазначених виробником.

Фарбування фасаду має свої особливості, адже зовнішні поверхні постійно зазнають впливу сонця, вологи, перепадів температур і забруднень.

На відміну від внутрішнього оздоблення, тут вирішальне значення мають не лише характеристики фарби, а й стан фасаду, його матеріал і погодні умови під час нанесення.

Наприклад, гладкий бетонний фасад потребує меншої кількості матеріалу, ніж декоративна штукатурка типу «короїд» або «баранчик», де значна частина фарби заповнює заглиблення фактури.